Мене забути – неможливо майже,
Я буду поруч, не ступлю за пруг.
Послухай душу, хай вона підкаже,
Порадою не нехтуй, любий друг.
Душа на волі й тягнеться частіше
Туди, де є гніздечко лиш для нас.
Де серце світить сонцем найсвятішим,
Але не гріє зроду напоказ.
Не випускай мене ніколи з виду,
Бо знаєш сам, з собою я в борні.
Моя душа пробачить всяку кривду,
Щоб бачити тебе хоча б вві сні.
Я зрозуміла, пам’ять затопила
Твоїх метафор вигадки прості.
Ні я не жду, щоб осінь полонила,
Але й назад мені нема путі.
Спинися трохи, відпочинь,не сердься…
А спогад,.. зачекай, не хорони.
Як не крути – в моїй шкатулці серця
Твої вогні палають із весни.
http://www.stihi.ru/2017/09/10/8072 оригінал тут
Мене забути неможливо майже
© Copyright: На Манжетах Вишиванки, 2017
Свидетельство о публикации №117100202865
Свидетельство о публикации №117100202865
Рецензии