Багато не сказано досі,
Помовчати маю про що,
Хто Бога пойняв, а хто мойру,
А хтось цабанить матку злом…
Танок фіксувавши без пари
У кров ту здирає паркет…
Обличчя за ковдрою марень,
Без остраху світлом щодень.
Розбиті ущент чиїсь душі,
Їм просто хотілось кохать…
А зовні болячка не душить,
За посмішкой дбаю тепла.
02.10.17.
Багато не сказано досi
© Copyright: Катя Александровская, 2017
Свидетельство о публикации №117100210510
Свидетельство о публикации №117100210510
Рецензии