Порівняв себе, я з кленом,
Вже нажаль не молодим,
Ще недавно був зеленим,
Став сьогодні золотим.
Вітер листя обриває,
І жбурляє в далину,
А душа пісні співає,
Не про осінь а весну.
Обіймав, я черемшину,
Дарував палкі пісні,
Мав би взяти за дружину,
Не повірила мені.
Не зривав духмяні квіти,
Як співали соловї,
Вже дорослі в неї діти,
А у мене є свої.
Не дерева ми, а люди,
Вже на скронях сивина,
Вірю в те, що знову буде,
Яснозоряна весна.
Знаю вік у же похилий,
Та вона приходить в сни,
Вірю скаже, друже милий,
До серденька пригорни.
КЛЕН
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2017
Свидетельство о публикации №117100110184
Свидетельство о публикации №117100110184
Рецензии