Магiя -Риболовля-
Там було хороше, під водою. Я мріяв про акваланги. Навіть іноді шукав їх в заростях верболозу. Можуть же шпигуни заховати їх там, правда?
Літо було безкінечним. А життя вічним.
Колесо Сансари крутилося все швидше. Наївної бузумовної радості в моєму світі ставало все менше. І тоді знову матеріалізувалися мої невидимі друзі. Допомогли порозумнішати, спалити спаплюжену карму і навчили заново плакати.
Коли на кадрах чорно-білої хроніки падав у море підбитий винищувач, я згадав Антуана де Екзюпері. А потім так само згадав свого діда Антона. Вони загинули приблизно в одному віці, але з різницею у сімнадцять років. Дід помирав від наслідків опромнення. В останні свої тижні він любив згадувати, як йому танцював дворічний Маленький Принц.
Сльози котилися по щоках, як горох і падали в Середземне Море.
Виростаючи, забуваємо, що були проствітлені. Врізаємося в новий досвід, як розпечений різак в груду масла. Комусь одному з тисячі пощастить, а решта так і спатиме.
- Тиме, прокидайся, хлопчику мій солодкий! Пора вже рибалити.
- Знову ти? Відчепись! Дай додивитися сон! Я такого не бачив ще.
- Прокидайся. Линки з коропами вже труться біля млинка. Біле латаття стало
рожевим від вранішнього Сонця. Цей день - особливий. Зоря та Марс утворили
унікальну комбінацію з планетою твого народження.
Розплющив очі. Нікого поряд нема. Треба йти до Старої Росі. Там Тося вже мабуть
рибалить.
Оповідати можна довго. Плутати сюжетні лінії. Тасувати героями. Ховати мораль в потайні нори. Чаклувати метафорами та звуками. Але я хочу сказати одне: пробуджуватися ніколи не пізно. Треба просто правильно дихати і знати, що твою рибу (срібну чи золоту) ніхто без тебе не вилове.
Сьогодні тобі не потрібні ні маска гумова, ні акваланг. Він там і лежить у верболозах захований.
Бачиш сяйво? Це наша Гея пробудилася. Ми - її діти.
"Ой, радуйся, Земле! Син Божий, Дочка Божа народилися"
АОУМ!!!
© Copyright: Валентин Лученко, 2017
Свидетельство о публикации №117093007902