У потязі
І знову потяг мчить мене назад –
В моє дитинтво, до батьків, у юність.
А за вікном шепоче снігопад,
Свої пісні співає, музу будить.
Далеко ти залишишся позаду,
До тебе повернусь я скоро знов,
Ти – моє щастя, ти – моя відрада,
Моє кохання, вічная любов.
І за віконцем пробігають знову
Поля, лісочки, ріки – тільки мить.
До тебе скоро я повернусь, словом –
Мені без тебе вже ніяк не жить.
Але попереду – батьківська рідна хата,
Стежки-доріжки, малою де була,
І рідне місто, споминів багато,
І юність, що так швидко промайнула.
В поезде
© Copyright: Елена Гешко, 2017
Свидетельство о публикации №117093001732
Свидетельство о публикации №117093001732
Рецензии
Я украинского не знаю, но как славянин понимаю ход мыслей. Очень напевный язык,
мелодичный. Вы только приобщаетесь к миру поэзии, молоды, симпатичны.
Остаётся пожелать всяческих успехов и не бояться глядеть правде в глаза, чему
разучились многие русские авторы.
Игнат Хвойницкий 25.10.2017 22:29 • Заявить о нарушении
мелодичный. Вы только приобщаетесь к миру поэзии, молоды, симпатичны.
Остаётся пожелать всяческих успехов и не бояться глядеть правде в глаза, чему
разучились многие русские авторы.
Игнат Хвойницкий 25.10.2017 22:29 • Заявить о нарушении