Не впускай ти осінню печаль,
Прожени її наче відьму.
Хай летить вона за небокрай,
Тут її не чекають - не приймуть.
У вині не топи біду,
Бо спливе на поверхню все рівно.
Все мине,- час лікує.
Твою залатає діру - зробить призму.
Ти життя як є сприймай,
Посміхнися промінчику сонця.
І коли на серці печаль,
Розпустить своїх крил не соромся.
(с) Наталія Кузнєцова
Не впускай ти осiнню печаль
© Copyright: Наташенька Кузнецова, 2017
Свидетельство о публикации №117092910942
Свидетельство о публикации №117092910942
Рецензии