Вже вересень ледь стримуе ходу
шафраном прикрашає рідне місто,
дрібними краплями бадьорого дощу
з дерев зриває, геть, барвисте листя.
І, незабаром, жовтень свій похід
почне під співи й завивання вітру,
не дочекавшись вересневий звіт,
навіє в душу сум, тією ж миттю.
А під вікном пухнастий горобець
стрибає хутко, начебто радіє,
не переймається, що теплим дням кінець,
та мабуть вже про спеку літню мріє...
Свидетельство о публикации №117092910637