Я навчу тебе сміятись, як сміятись ти не вміла.
Щоби сміх – на повні груди, щоби щастя – повний дім.
Щоби гарно вигиналось в мить щасливу твоє тіло.
Щоб мені твій сміх – на радість, і на заздрість трішки – всім.
А сміятись ти не вміла, бо життя не веселило.
Усміхалася не серцем – усміхалася лицем.
А тепер сміятись вчишся, як душа давно хотіла:
щоб знести до неба руки, сміючися під дощем...
Люди сміх відчують щирий, усміхнуться всі довкола.
І позбудеться нарешті хтось сумної пустоти...
...Я навчу тебе сміятись – будеш вільна, як ніколи.
Сміх – це внутрішня свобода... Та, якої прагнеш ти...
Я навчу тебе смiятись, як смiятись ти не вмiла
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117092800811
Свидетельство о публикации №117092800811
Рецензии
http://www.stihi.ru/2017/10/01/2341
"Я навчу тебе сміятись, як сміятись ти не вміла.
Щоби сміх – на повні груди, щоби щастя – повний дім.
Щоби гарно вигиналось в мить щасливу твоє тіло.
Щоб мені твій сміх – на радість, і на заздрість трішки – всім."
Нина Самогова 31.01.2018 21:07 • Заявить о нарушении
"Я навчу тебе сміятись, як сміятись ти не вміла.
Щоби сміх – на повні груди, щоби щастя – повний дім.
Щоби гарно вигиналось в мить щасливу твоє тіло.
Щоб мені твій сміх – на радість, і на заздрість трішки – всім."
Нина Самогова 31.01.2018 21:07 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.