Про що ми без сердець пита мо? Якого...

Про що ми без сердець питаємо?
Якого Йосипа?

То — зірка, що над ямою злітає!..
То серце Йосипове!
що купцям дорогу дбає...
Побачать: в ямі,
проданий, покинутий братами.
За те і сон був
йому ясний,
бо Йосип — Бог лиш зна його —
Прекрасний...
Це новизна! —
Христос мов натякавсь на часі.
І — управителем його зробив.


Аж ось приходять і брати, гріха раби...
І — серце! — їх простив,
уздоровив.
Серце святе все яко Йосип є,
на часі і наразі.
Якого Йосипа?
Що в тихім золоті гряде?


Чи, може, того, що
найближчим став нам,—
Обручник — чоловік Марії!
Якби його так шанувало православ’я...
Ми без сімей — то що ми знаєм?
Йому, чи тим, чи тим — багато серця уділяємо?
Чому я пустоту питаю?!


Мабуть, те Йосип, він Прекрасний, знає.
І теж те Йосип, що сумирний, — знає...
Йосипи, тихі, скромні, лагідні,
що нас несуть на рам’ях.


А бездоріжжя ж!
Христа носив — і нас,
понад віками...

24.9.2011