А давайте на хвильку заплющимо очі,
Лиш на мить полишімо нагальні турботи.
Тихше! Чуєте? Це вам душа щось шепоче:
Не поруште тих слів сокровенної цноти!
В тому шепоті - мрій заповітних казковість;
Легкодухо прихований докір сумління;
Відчуття потаємні, ошатно-шовкові;
І, можливо, раптове з омани прозріння.
Пригадайте щось тепле, пронизливо-рідне -
Хай сльоза забринить на опущених віях,
Заяріє той образ щасливий і ...зблідне -
У довічній скорботі чи згублених мріях.
Осушіть ту сльозу щирим спогадом втіхи,
Сповніть серце безмежної вдячності раєм!
Усміхніться! Прислухайтесь! Ніжно і тихо
Вам душа про кохання й любов заспіває...
А давайте на хвильку заплющимо очi
© Copyright: Петренко Ольга, 2017
Свидетельство о публикации №117092700342
Свидетельство о публикации №117092700342
Рецензии