А печаль не гріє, а печаль морозить.
Кажуть: - гріх великий відчаю служить.
Ось одна ще зрада душу заялозить,
Ось одну ще кривду треба пережить.
Чотирма ступає кінь на крутогорі,
Та і він спіткнеться – кручі перешкод.
Лиш не озвіріти о тутешнім горі .
Камінь потрапляє кожному в город.
Так , що не відсунуть і не продихнути
Темінь налягає, чавить розсуд геть,
А коли образа звалиться на груди,
Виштовхни із серця – це ж іще не смерть!
Залатаєм душу,забинтуєм крила,
Виплачем в подушку сльози самоти.
Напнемо з надії золоті вітрила
І сягнемо в небо,в пошуках мети.
Олексіївка 29.03.2016р
А печаль не грie
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117092701899
Свидетельство о публикации №117092701899
Рецензии