В старі часи під сонцем ще гарячим
відлюдник у печері жив один.
Колись його хтось ненароком бачив,
коли старий збирав гіркі плоди.
При світлі він копав свою печеру,
споруджував давно підземний храм,
а по ночам один, зрідні Гомеру,
паперу довіряв обривки драм.
Дивився довго він на чисті зорі,
і думав, думав, думав, міркував,
пригадував життя свого узори,
а сонце сходило і знову йшов копав.
Його давно нестрижене волосся
і довга-довга сива борода
нагадували вицвіле колосся,
та з юності лишилася хода.
Топтав він землю зранку і до ночі,
свій монастир невтомно будував.
Заплющував на дві годинки очі,
а потім знову зорі рахував.
Так жив допоки Бог йому відміряв
і думу думав мовчки у полях,
бо загадав знайти відлюдник віру
й земний свій завершити грішний шлях.
26.09.2017
Вiдлюдник
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117092604545
Свидетельство о публикации №117092604545
Рецензии