Може, я не догледів десь.
Може, небо моє так хоче.
Але часом мій вірш скрегоче.
Чи рядком, чи, бува, і весь.
Вірші горло деруть, як біль.
Як хвороба моя повічна.
І спотворюється обличчя,
мов з останніх пишу зусиль.
Мов з останніх пишу зусиль.
Мов з останніх зусиль читаю.
Хтось читає мене й питає:
«Звідки знаєш, що вірші – біль?».
Звідки знати… Лише пишу:
як живу і чому кохаю.
Може, віршем життя страждає:
молюсь віршами, не грішу.
Жити з болем не раджу я.
Вірш болючий – поета справа.
Вірші горло деруть, це правда.
Хай скрегоче душа моя...
Може, я не догледiв десь
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117092602964
Свидетельство о публикации №117092602964
Рецензии
Миклош, та годі вже: "Вірші горло деруть...", а чи не вони і сцілюють?!
Сцілюють не тільки автора, а і його читачів чи то читачок. З побажанням гарного настрою з красунею Осінь.
Кузьмина Лариса Георгиевна 27.09.2017 16:49 • Заявить о нарушении
Сцілюють не тільки автора, а і його читачів чи то читачок. З побажанням гарного настрою з красунею Осінь.
Кузьмина Лариса Георгиевна 27.09.2017 16:49 • Заявить о нарушении
Дякую. Любий Миклош, у Вас дуже гарні вірші і особливо чутливі останнім часом. Радощів Вам.
Кузьмина Лариса Георгиевна 27.09.2017 21:22 Заявить о нарушении
Кузьмина Лариса Георгиевна 27.09.2017 21:22 Заявить о нарушении
Я навчу тебе сміятись, як сміятись ти не вміла.
Щоби сміх – на повні груди, щоби щастя – повний дім.
Щоби гарно вигиналось в мить щасливу твоє тіло.
Щоб мені твій сміх – на радість, і на заздрість трішки – всім.
А сміятись ти не вміла, бо життя не веселило.
Усміхалася не серцем – усміхалася лицем.
А тепер сміятись вчишся, як душа давно хотіла:
щоб знести до неба руки, сміючися під дощем...
Люди сміх відчують щирий, усміхнуться всі довкола.
І позбудеться нарешті хтось сумної пустоти...
...Я навчу тебе сміятись – будеш вільна, як ніколи.
Сміх – це внутрішня свобода... Та, якої прагнеш ти...
Миклош Форма 28.09.2017 03:33 Заявить о нарушении
Щоби сміх – на повні груди, щоби щастя – повний дім.
Щоби гарно вигиналось в мить щасливу твоє тіло.
Щоб мені твій сміх – на радість, і на заздрість трішки – всім.
А сміятись ти не вміла, бо життя не веселило.
Усміхалася не серцем – усміхалася лицем.
А тепер сміятись вчишся, як душа давно хотіла:
щоб знести до неба руки, сміючися під дощем...
Люди сміх відчують щирий, усміхнуться всі довкола.
І позбудеться нарешті хтось сумної пустоти...
...Я навчу тебе сміятись – будеш вільна, як ніколи.
Сміх – це внутрішня свобода... Та, якої прагнеш ти...
Миклош Форма 28.09.2017 03:33 Заявить о нарушении
...Згодна вчитись доостанку і вночі, і на світанку!..
Миклош, українською мовою як правильніше: Миклош або Міклош /це ж від Михась?/. Хочу звертатись без помилок, вже попереду зробила: "з/с/ціляють", в мене ж не має з ким тренуватися повсякчас, звиньмось. Дякую за такий відгук у віршах, любий Вчителю життя. Ви дуже чуйний і все вбачаєте - як є.
Кузьмина Лариса Георгиевна 28.09.2017 09:43 Заявить о нарушении
Миклош, українською мовою як правильніше: Миклош або Міклош /це ж від Михась?/. Хочу звертатись без помилок, вже попереду зробила: "з/с/ціляють", в мене ж не має з ким тренуватися повсякчас, звиньмось. Дякую за такий відгук у віршах, любий Вчителю життя. Ви дуже чуйний і все вбачаєте - як є.
Кузьмина Лариса Георгиевна 28.09.2017 09:43 Заявить о нарушении
Хай буде Миклош, тут свої нюанси, потім якось розповім
Дякую за тепле, щире і світле слово
Миклош Форма 28.09.2017 09:56 Заявить о нарушении
Дякую за тепле, щире і світле слово
Миклош Форма 28.09.2017 09:56 Заявить о нарушении