* * *
Як закрутить моря,
і материки, і покоси!
Всі специфічні, не вічні, –
усі Дульсинеї.
Сину,
дай мені в піст
надивитись на вічну,
на Неї.
Зрази ходячі
й зарази ходячі
можуть завити,
да не оглянусь –
на землю щоб подивитись.
В землю
стяг їх многий,
Не переважать мене
ці спрути й осьминоги.
Боже!
зглянься на свою людину,
дай нічого і все –
дай нам з Нею серця мить єдиного!
І загейкаєш –
хто гостро носить? –
Як закрутить моря,
і материки, і покоси!
Це їм буде тепер центрифуга!
На колінах благаю:
Це нам, Боже, єдине
на небі, я знаю!
16.08.2004
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117092506145
Свидетельство о публикации №117092506145
Рецензии