В лебедів стріляє вовча зграя,
Та мовчать розстріляні птахи,
Бог чомусь людей тих не карає,
Очевидні бачить він гріхи.
Убивали зграю лебедину,
Били не шкодуючи свинцю,
Лебідь проклинав лиху годину,
Та не міг поскаржитись Творцю.
Лебідь міг би в плавні полетіти,
Там його рушницям не дістати,
На воді залишилися діти,
А вони не вміли, ще літати.
Все життя враз промайнуло швидко,
Та не міг зарадити біді,
Бо не міг покинути лебідку,
Плакав, бив крилами по воді.
Доля наша дійсно лебедина,
Гинуть наші доньки і сини,
Гине безталанна Україна,
Пострілам не знаючи ціни.
Гинуть Українці у лікарні,
Ліки безумовно дорогі,
На Європу сподівання м0рані,
Їм потрібні цінності другі.
Лебедина доля
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2017
Свидетельство о публикации №117092505223
Свидетельство о публикации №117092505223
Рецензии
Виктор, прекрасное стихотворение.
Много в нём души, любви и правды!
Познакомилась с Вашим творчеством, спасибо,
За мудрость, за теплоту и свет души, за искренность стихов.
С уважением и наилучшими пожеланиями.
Любовь Константинова 27.09.2017 18:47 • Заявить о нарушении
Много в нём души, любви и правды!
Познакомилась с Вашим творчеством, спасибо,
За мудрость, за теплоту и свет души, за искренность стихов.
С уважением и наилучшими пожеланиями.
Любовь Константинова 27.09.2017 18:47 • Заявить о нарушении