Я сказала, кохання не треба,
Вже давно не хвилюється кров,
Не злетіти удвох нам до неба,
А серця не зігріє любов.
Так чому ми обоє самотні?
Ти живеш десь один я одна,
Завітала у осінь сьогодні,
Ясноока зелена весна.
Соловейко співає надворі,
Що з того, що гаї золоті,
У долоні нам котяться зорі,
Щастя може, ще бути в житті.
А кохання приходить від Бога,
Він дарує священний вогонь,
Не дарма кличе знову дорога,
До порога і серця твого.
Не від Бога розлука, я знаю,
Та даремна тривога оця
І тому у коханні єднаю,
Наші душі і наші серця.
Час прийшов поцілунком зігрію,
Я для тебе і грішна й свята,
Не даремно про щастя ще мрію,
Хоч і доля не завжди проста.
не злет ти
© Copyright: Виктор Худаков 4, 2017
Свидетельство о публикации №117092505152
Свидетельство о публикации №117092505152
Рецензии