Майстер та Марго
Хоча я й не міг не запропонувати Пер-Лашез
Пробач, що смерть зараз не на часі
І я хочу бачити тебе лише
В потязі "сірчаний експрес" наші очі,
В багатті думок рукопис Майстра
Хіба що не один я в халепу скочив
Пізнавши з тобою єдиною щастя
Натхнення з присмаком кави та "Житан"
На цвинтарі понівеченних почуттів
Та хіба це не ти казала "ну як же так?"
А хіба не я проклинав очі ті?
Вирішіли ніколи більше не зустрічатися,
Та ж дідько заніс до Патріарших
Не треба мене лікувати ні в якому разі
Навіть у неба невиліковний кашель
Свидетельство о публикации №117092503109