Наталя Днипровська

ЛИПНЕВЕ

Гойдається вітер на теплих верхівках сосен ,
Усміхнене сонце цілує і пестить Дніпро ,
Де верби купають свої золотистії коси ,
Де ледь чути плескіт води за стареньким човном.

Я в небо дивлюсь, проводжаю у мрії хмаринки ,
/уява малює якісь неймовірні казки/
І дику суницю нанизую на соломинки ,
І пахнуть дитинством духмяні червоні низки.

А серце від щастя співає бабусині пісні.
Замріяне небо їх переспівує вмить.
Душа зачарована, заколисана лісом
І тим, як на сонці суничне намисто горить.

                ПЕРЕВОД

ИЮЛЬСКОЕ               
               
Ветер с утра забавляется ветвями сосен,               
Нежное солнце ласкается к волнам Днепра,
Где вербы купают свои золотистые косы,
И старую лодку качает поток серебра.
В небо смотрю я, в мечтах облака провожая,
(Уйму фантазий своих запускаю в полет)
И землянику в душистый пучок собирая,
Чувствую запах ее в мое детство  зовет.
Сердце от счастья заводит бабусины песни,
Вторит мне небо, вступая со мной в унисон,
Я зачарована этим магическим лесом,
Где так знаком земляничных полян перезвон.