Кохання нашого кураж
Кохання нашого кураж.
Кохання нашого кураж,
Давно поринув в січень білий,
Мене уже ти не знайдеш,
Ледом холодним затвердли мрії.
Кохання нашого слідів,
Уже ніхто не розшукає,
Без тями лиш , як ти хотів,
Дурманом душу вивертає.
Доля пастки для нас звела,
То були ночі неминучі,
Та кохання нашого слова,
Щубовснули униз із кручі.
І лиш у снах ти ріжеш знов,
Та ділиш серце на дрібязки,
І як вода , крізь пальці кров
Із памяті стирає краски.
Автор; Н.П.Рубан.
© Copyright: Надежда Рубан, 2017
Свидетельство о публикации №117092306156
Свидетельство о публикации №117092306156
Рецензии