Як навчила сп вати Ти

       Як навчила співати – Ти


Спочатку усе кругло проволав –
Як у народі, просто, танцювально.
Потім те  саме – якби цар заслав:
По-світськи прямо, і превиспренно й загально.

Потім побачив: я в руках бузок тримав,
Й заплакав – і сердечно попрохав
Любові суду і лише любові –

І спів мій враз проллявся немов знав
Те, що я не відав в земній крові:
Він так розсипавсь серцем, що цвіла
І мліла в радощах квіточка кожна
на бузкові –
І їй співзвучна в серці!! Як хвала!!!
Хвала – бо цвиркне сік любові
Крізь серце й бризне на усі серця!
Тільки в любові є таїна ця.


О, як давно я не жив – митий
Чистосердечністю!! І пив, і танцював,
Й волав, і про ламке кричав –
Тільки не дбав про твоє, Сонце, серце…
А ось бузок, як видно зразу, знав
Й одвіку темперовано співав
В цей світ – і серце за любов
                поцілував…
Як ангел: що в краси любов не крав,
Але любив – і того не ховав. Бо ж він співав…


До кінця світу дивуватимуся знову:
Чом плаче серце у бузкові?

З серця, що плаче, – відстаней нема:
Тут диво, й серце, й Богородиця сама:
І хто не знає, той у пустощах танцює
Простонародно на своїх похоронах
В собі: Любові – Діви 
Слави – Сина
в собі,
й навік блаженного безсмертя…

09.05.2004