Треба лише слово

І бачив я Тебе  –
                як би  й не бачив.
Не так вклонявся серцем –
                й не встидавсь,
Пробачив Бог, а серце чи пробачить?
Бо не біжить серцям    минулого вода…


Побачив серцем очі – і прозрів я.
Якби я серцем знав – хіба б так жив?
Хіба б тепер ці, святоотчії, ножі
Крутіннями мені дірявили міжбрів’я?

І боляче і шкребетно до сліз?

І оддимілося: що це життя полова;
Кудись несе юрбу грошовий віз!
Спиняє безум  –  з серця ясне  слово…

Тож треба лише – слово.

Й все повертається назад і зразу.
І одчепившись від ікон, що  Дух
                ригнув,–
Побачив Твою руку впервість –
                лиш Саврасов,
А я … як демон носом ткнув.


Владична Діво, Сонце й Правдо,
Слова Нене!
Ти бачиш, що навколо рика Звір.
Як тулуб одірве, то вже –без мене,
На ступнях неба має плакать  зір…


Я приваривсь до серця серцем – й годі.
Якби я серцем знав – хіба б  так жив?
Молю Тебе: візьми і збережи
У Твоїй чистій вроді і породі.

01.06.2004