Лина Костенко. Ты смотришь. И я уж - как на трапе

Ты смотришь. И я уж - как на трапе.
И нет уж слов. И грусти через край.
И жизнь идёт по "Гауссовской шляпе":
Вот так - вот - "здравствуй", а вот так - "прощай".
Прощай, прощай, мне человек чужой!
И не было родней тебя ещё.
Это и есть тот случай найредчайший,
Когда бежать - то мужество большое.

Оригинал:

"Ти дивишся. А я вже – як на трапі"

Ти дивишся. А я вже — як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от — «здрастуй», а отак — «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність — утекти.


Рецензии