Мороз!!

Свята Ксенія Петербурзька –
святий
Миколай – у спідниці...
Боже! який
я
був ниций!
я виглядав
зорі в криниці
пас зірниці сідниці!
я художник! – я дійсно
читав
спину й все
що ззаду


паралельно: Бог бив мене
чи щоб
я відмовивсь
від влади?
і я відмовивсь –
відмолився від влади!!


І Ксенія
у Вапнярці
вкинула
мене на площу
темну
дубову
слизьку – де
один – клято
замерзав –
лежав
як штрих з естради!


я підводив його
чи ми обоє
непотрібні й дрібні...
він гикав
він заточувався
він питав чи –
ти жартуєш?
ти жартуєш?
він не вірив, що
ще потрібний...
комусь
потрібний...

А я бачив
в моїй розрусі –
мене
це ... підняли...
це вже Ксенія:
тож зовсім в її дусі...


О! як
то буває
в Бозі! –
назад у вокзал
мєнти його прийняли
як в прозі
й усміхнулися –
як в поезії –
що не загнувсь на морозі...
Бо й ввік не
змінюються люди
але збулось –
хоч ... витурили було... –
Премудрість прості!
А хто на морозі?
Що, ви?

15.10.2017