Стоячи на мовчанні угорі,
Де об любов Твоїх очей усі відбрились,
І все донизу лиш часткові брили,
Щелепи ж – виструнчені в пломінь
Твоїх брів,
Де я згоряв – і серцем повз і брів,
Надіючись на Твої й Слова сили
І тьму любові у добрі!
І слізьми, що не раз лапи замрій
косили,
Виспівую, жахаючись, Твій взір, –
й як оглядатися на рів?!
О ні! я утікав, ніби теля
там стибрив –
і з новістю простого дезертира
я бачив схід і захід…
і хто за що сливе,
і клейкість сосен падала в живе
незбутнє видіння –
Альфу й Омегу ви просили?
Та і сам вид церковних оправдань –
не більший за Твою такую силу!!
04.07.2004
Сила слова
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117092205794
Свидетельство о публикации №117092205794
Рецензии