А він їй душу бинтував,
Невміло так, необережно,
Слова невдало підбирав,
Бо серце билося бентежно.
Не обманув, усе сказав,
Гора неначе з серця спала,
Недавно іншу покохав,
А ця, минулим вже ставала......
О..., та гарніша, чарівна,
І стан..., і очі...,просто згуба,
А ця, неначе кам"яна,
Була найкраща..., вже не люба...
Була "володарка душі",
І "сенс життя", і "сонця промінь",
І "жив без неї, як в пітьмі",
Слова, слова...Пекучий спомин.
Без дОкорів, у ніч пішла,
Ні сліз, ні погляду у очі,
Всміхнулась... Гордою була.
Душа і досі кровоточить. 09/20/2017
Гордa
© Copyright: Мария Круль, 2017
Свидетельство о публикации №117092111305
Свидетельство о публикации №117092111305
Рецензии
