Спокій серця
Ніс сокиру в правиці
в нічиї поля.
Сталь випінькувала об стеблин сухостої.
Бігла біла, біла, бігла біла земля
Хай і серце напо;їть...
Не в зруб хати, не в зруб корабля...
Ревуть корови; незвично — не в полі.
Біла, біла, біла бігла земля
Хай і серце напоїть.
А грудки — чи останні набої?
Білі лебеді,
й вільні плеса ставків...
Не злет крил.
Яке серце всто;їть?
Все якесь; а ми могли бути які?
Хто відпалих від Духа напоїть?..
Ад п’ють князі — бояться села; рев селян.
Бо поля.
Яке серце всто;їть?
Біглість біла з-під хмар
чорногрудь застеля,
Бог хай серце напоїть...
Блага вість, світу добрая вість,
Спокій, тиша Різдва, хто в Ісуса...
За самого себе Богу хто відповість
І почує, і Духа ізп’є... ті спасуться.
Свистять крила! — лебединий всезлет.
Нарубав верболозу для мами поет.
19.11.2005
Спок й серця
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117091806669
Свидетельство о публикации №117091806669
Рецензии