Я хочу до тебе...
У теплі світанки...
До перших цілунків...
І дотиків рук...
Я хочу до тебе, моя полонянко!..
Я знаю, що важко...
Я виріс із мук...
Я хочу кохати...
Безтямно...
Безмежно...
Руками!
Душею.
Хвилинами сну...
Я знаю, що мушу пройти обережно
крізь цю примітивність, пусту і тісну...
Я хочу навічно...
Без мрій і кондицій...
Тулитись губами до твого чола...
Я знаю, що серце далеко не з криці,
та в ньому достатньо живого тепла...
Я хочу співати!..
І втримати віру...
У наше кохання як слово з небес...
Не варто боятись, що розум нещирий,
і крає майбутнє минулим із лез...
Я хочу хотіти...
Нехай безпредметно...
Нехай безпричинно...
І навіть без слів...
Кохання завжди безумовно конкретно
складається з того, чого ти хотів.
І я обираю звичайне бажання:
кохати...
Кохати секунди й віки
тебе, ангелятко, що стало коханням
для того, хто квіти спліта у вінки..:)
Я хочу
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117091801677
Свидетельство о публикации №117091801677
Рецензии