Душа лет1ла в синю даль

ПЕРЕКЛАД

Душа летіла в синю даль,
У невідомість - туга-крила.
Вже на краю, зовсім безсила,
Зустріла зіроньку-печаль.

Блиск ясний, трепетний в імлі -
То пам’ять на межі останній –
Політ високий - мить прощання
З тим, хто зостався на землі.

Всі відлітаємо колись, -
Так долі стелеться дорога,
Котра веде тебе до Бога, -
Люби, даруй любов, молись.

Де у твого польоту край,
Підкаже, прийде час, Всевишній,
Багатий чи бідняк – всяк ближній, -
Добром твориш дорогу в рай.

Душа летіла в синю даль,
У невідомість - тужні крила.
Вже на краю - зовсім безсила,
Зустріла зіроньку-печаль.

Антоніна Грипа

ОРИГІНАЛ ВІРША

Душа летела в никуда,
Печалью наполняя крылья.
Когда наступит час бессилья,
Зажжётся грустная звезда.

Она напомнит о себе
Неярким, трепетным мерцаньем,
Полёт высокий был прощаньем,
С тем, кто остался на земле.

Мы все уходим в синеву,
Судьбы не изменить дорогу, -
Она ведёт нас прямо к Богу,
Верней, к Нему на рандеву.

Где будет у полёта край,
Укажет, выслушав, Всевышний,
Пред Ним равны богат и нищий -
Добро души - как пропуск в рай.

Душа летела в никуда,
Печалью наполняя крылья.
Когда наступит час бессилья,
Зажжётся грустная звезда.

Виктор Семенюк