дiвчинцi тигрячого норову. укр

розчинена в натовпі як у воді бразильска кава.
твоє волосся, до речі, завжди нагадувало мені її колір
я спостерігав за тобою. спостерігала дитяча цікавість
/часом, естетизм підпирав аж під комір./

передивлявся твої збережені фото, наче шпіон.
слухав пісні, намагався вгадати, чи таке тобі довподоби.
розгадував загадки і улюблені кольори, запах піон
купував дорогий алкоголь, для тебе немов би.

та довкола був лише брудний сніг і водяна каша.
люди за звичкою здаються вперше хорошими
люди за звичкою і інстинктами намагаються бути кращими
/носячи шмот від трешер чи рубчинського гоші/
(на жаль, це не зробило ще нікого хорошим, вирішують гроші)

життя перенесли в холодні екрани і інстаграми
якісь там привати, клоузед аккаунти  (усе без інтиму)
покоління заміщує дотик до тіла руками
безглуздим, антактильним дотиком очима.

я уявляв тебе на записах старих VHS касет
серед глітчей, подряпин та матричних неспівпадінь.
ти розчинена в каві й воді як у терпкому димі терпких сигарет.
серед старих порнофільмів і щотижневих видіннь.

любов оцифрована. серед нулів й одиниць,
як і в метро, ти постійно живеш за одним правилом.
до дверей не притулятися.
та це вже мої додумки. та іноді й ти розтікаєшся.
(між чиїмись пальцями)

зустрічаєшся віч-на -віч із холодним написом.
а у думках :
"о д н і   до  о д н и х, хоч притуляйтеся".