Мій вік чомусь не загубив
Той спогад, як хлопчиськом влітку
В своїм саду я посадив
Цю непримхливу ніжну квітку.
Проходить час, ідуть роки,
А півники не помирають,
Блакитно-сині пелюстки
Щороку влітку розкривають.
В душі неначе щось проснеться,
Згадаю ті далекі дні,
До мене півник усміхнеться,
Як давній друг моргне мені.
І потечуть струмком повнішим
Забуті з часом почуття,
І стане трішечки світлішим
Нелегкий шлях мого життя.
2009р.
П вники
© Copyright: Александр Рубаномостовский, 2017
Свидетельство о публикации №117091605080
Свидетельство о публикации №117091605080
Рецензии