Маккаве

      Маккавеї
      Поема

                Новомученикам з Небесної сотні  любов’ю присвячується

1

А любиш ти Бога!
Тебе в Собі
чує.
А небо —
по небі як вівці
кочують…
Пішли Маккавеї!
З землі — Маккавеї —
Небес білі агнці —
тієї й цієї.

Тієї і цеї —
Близькі чи далекі?
Близькі ми? Далекі?
Нема більше спеки!..
Як дух із Іллєю!!

2

…Це любов до тебе,
й це любов до мами —
світла Божа хата…
Вітами торкати —
і душам торкатись!..
Квітами багата!

День лечу —
і квіти Йому
в Хату…
Навіть в гріб —
квіти світла
в хату.
І душам торкатись…

Засяй, квітко, — й ворогам втікати!!
Засяй, Квітко Божа, —
Й ворогам Божим втікати!
Є за що
вмирати.

3

— Нащо, старший Маккавею,
мучитися за віру юдейську?
— Нащо мчать над нами хмари?
Кари еллінові, кари!..
Я на них не йшов
в дорогах…
Збережу я віру в Бога!!


— Нащо, найнайменший Маккавею.
доручатися ідеї
вмерти — як шість старших?
— Не кажіть мені нічого:
Збережу я віру! Й любов Бога!
Того — що з усього …


— Нащо, вчителю юдейський,
загубив ти
Сім братів тих, Маккавеїв?


— А я люблю Бога!
Їх знайшов я лиш для віри
й Бога всього…



За сто літ із ім’ям Маккавеїв —
за віру зневажену й Юдею!! —
встануть люди!
Віра й люд — від Бога!!

4

Нащо, другий Маккавею, …




Нащо, третій Маккавею, …




Нащо ти, четвертий Маккавею, …




Нащо, п’ятий Маккавею, …




Нащо, дитя, шостий Маккавею, …




Нащо кров на тілі…
Й хмари стали білі…
Й сі від душ — збіліли?..


…Нащо ти, шехіно*, біла, -
В білий облак над Майданом
Возлетіла?!
Носять Гітлерів і Сталінів портрети —
не-Христові душі
й головне — що не-поети:
демони і чорно-  й іже з ними…


Новомученики!!..
Вмерли молодими.

Хто б там ще балакав?
Після митр. Володимира-
Старого —
ще так не плакав!..

Вмерли!!
Молодими!!!
—

5

А що ми Богу служили,
то дав Бог — Великі крила,
щоб ми підлетіли…


Пливуть небом
Крила білі
Яких інші не схотіли!..


І ми людям послужили
живі в вільних білих крилах…
Над очима милих…

То є Божа сила!!!

5

Нащо живе і мре?
Взялися б міццю
і в дерев!
Які Шевченки б узялися!
Любов’ю в світі розлилися б!
Од стану Божого святого
Не відтягало нас — з нічого б …
Й слово ніхто не роздере:
В Слові — нащо живе
і мре…


Нащо їм по землі ходити
й в святеє Небо всім дивитись:
нащо живе і мре …


Задля найвищої свободи
Свят Бог — судитиме народи,
Народи!
Правду!
Народну
волелюбну!!
Та й болеводну!..

Й шапки небесні для дерев,
Білі пухнасті! — хмара тре.
Веселі кучери
зелено хвилі!
Бо Бог — не вмре!!
А, може, слова тільки
для дерев??


Це любов до тебе
це любов до мами
Світла повна хата
Квітами багата!
Є за що
вмирати.


Нащо живе і — вмре?
Що як любов не вмре?
Щоб ви всі по землі й ходили,
Й на Бога ув серцях
дивились…
скільки би було Сили!!!

14.082015, свято мучеників давніх Маккавеїв, 15.08.2015…

*- прояв Слави Божої в білій хмарі, з якогось давнього часу — не всім видимий і майже не видимий!
Побачите ви: що, як і коли виповнили Собою  Христос і Пречиста Богоматір в цій поемі, сімдесят п’ятій. Бо я не міг так.