Перем на ума

      Переміна ума


Я теж геолог,
тільки інший;
Це Твоє серце! – глибше
цікавіше...
Цитьте всі, ніжки
шпорткуватих віршів!
Білки із часу?
хто у світла ніші?
Глибини світлі!! –
одна другої рідніші...

Я не стрибав через тини із спин –
Летів! міста в містах – тайга в тайзі!
Вся в Небесах!
і я з лицем!
серцем – сліду
серцем – ступні...
серцем – нозі
(та ризиковано:
зайди за чистоту – віків!..)
а тут аж упиваються із ніг років!
спущусь, а у містах
всі на обличчя – як один...

Заграви –
що інкрустувало бот...
пальцем указував з небес щось
Бог! Палець спонукував усі клавіатури!
які культури? –та
всі культури...
Так ширший Бог –
переширяв хтивість натури!

А вужчому і одсікли б палець його...
не відаєте у містах – ви
один одного, їй-бо!..


Навіщо гра гардин,
хтивість картону із картин –
і врешті – не геологи...
і на обличчя – як один!..
Живу Я! – Бог казав...

Бог-Слово – молодість!
і жах.
Як Бог для мене підібрав ще й
потяг!
Бо як би зором я
трапив би Чистій в погляд?? –
Нагий Байкал і я –
блищали в тлі Байкалу! –
Не міг з Байкалом я потрапити
у одяг!!..


        І з нас Байкал
        вважавсь чистішим й далі! –
        А все вселялося
        й прозвеселялося –
        нащо такі деталі?
        А звідки знать?

...і одяг нам ставав вільнішим
і ріднішим!!!
о,
я б хотів, щоб ви подумали
ще красивіше:
і ясніше...

А тільки покажи ще тайну –
море, в жарках тайгу – і подихи
листочків і Заглавне –
то вже в умах тумани плавають
і світло запечалене, –
не – що геологи...


Одна перлина куди бог пропала...
гукали...
долина в виблиски гукала...
ага, допросишся до вірша...
     бо в одяг?!
     Це вам ясніш...
     Містам на вас ясніше –
     оце стало??

...засяє! –«Я любов ще небувала!
бо вільна і жива
й так цікавіше!..

Углиб!»
Углиб і ввись! –
як? он в містах – на лиця
повклякали...
чи то безликі? рудого бісика злякались??

Любить Вона і вас, –
хоча на Серце Їй
що тільки не кидали!!!..
Бджола, каже...
і що? – бджола...
а усміхнись – встань й подивись!..

7.04.2008