Вітер прохолодою зітхає,
Зарясніли хризантеми біло.
Вересневе літо догорає -
І зникає на пташиних крилах.
Оповиті осені серпанком,
Почуття, як той солодкий трунок -
Лебедина пісня наостанок,
Долі покарання і дарунок.
А навколо хризантеми рясно!
Скільки в них ошатного величчя!
Але лячно трохи, що завчасно
Квітам холод обпече обличчя...
Пелюсток зів"ялих снігопади -
Хризантем останній поцілунок...
В пошуках непевної розради
Спрагло п"є душа солодкий трунок.
Хризантеми
© Copyright: Петренко Ольга, 2017
Свидетельство о публикации №117091500112
Свидетельство о публикации №117091500112
Рецензии