* * *
Щоб я — і ми —
жили по вірі
як би цурались звірі
звірів?
Поговорім про Слово в тьмищі —
всміхаються дерева вищі...
і ми дійшли б до краєчку землі,
щоб будувати вільні кораблі...
І радувала б душ сонця;
ранішня в морі виводочка ця...
Цариця Неба вже не мала б горя,
як ми пливли б у краю
краєм моря
З Христом у серці
й — щогли хресні кораблів
ще й душ сонця; ледь відпери;лись
од землі...
«Апостол» — дух, вчення; —
і кораблі над ліс
і — зорі; ключ маркує вишній ніс...
й руді, зелені, жовті, голубі хвильки;
пливе надія, караван велик який!!
О, якби ми до Матері Небес у вірі...
на кормах плакали б,
ліси притягуючи, звірі
і крик затих...
крик в серцях стих
о Серце! — Ти!
11.07.2005
Щобямижилиповр
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117091405513
Свидетельство о публикации №117091405513
Рецензии