Село вмира
Село вмира. Ще б, може, серце билося,
Якби хоч хто у цю підтримав мить.
Село вмира. Й нікому не судилося
Про те дізнатись, як йому болить.
Ніхто не заспіва й не забалакає –
Руїни хат і десь порожній хлів.
Плететься кішка за худим собакою –
Шукають, бідолаги, хазяїв.
Кленками вся заснована околиця,
Щириця скрізь й розкішні лопухи…
А десь у світі праведники моляться,
Щоб нам Господь простив усі гріхи.
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117091300971
Свидетельство о публикации №117091300971
Рецензии
Наталочко, чуттєвий вірш. Пробиває душу наскрізь. Мені також це болем відзивається. Щирі Вам побажання добра,тепла і Божої Благодаті.Віра.
Вера Бондаренко-Михайлова 18.09.2017 09:39 • Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 18.09.2017 09:39 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.