Лина Костенко. Гроза гремела где-то рядом...

Гроза гремела где-то рядом. То гром, то молния была.
Дорога шла в Овруч куда-то, в лесах и  до колен трава.

Кувшинки нежились в озёрах, качали ряску караси.
Сверкнула молния так сильно, аж полегли от страха все.

Над светом белым, светом белым кто-то спирали перегрел.
А тучи так, спеша, бежали, что спотыкались об гром все.

Гроза гремела очень грозно, мы были с ней наедине.
Дрожала речка с  рогозами, в камыш запрятав лодки все.

Оригинал:


Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім
Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.
Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі.

Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів.
А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім...

Гроза погримувала грізно, були ми з нею тет-а-тет.
Тремтіла річечка рогізна, човни ховала в очерет.


Рецензии