Того я щирим серденьком вітала,
Кого у снах знов бачила що ночі,
Я до нього у ночі літала,
А він мене не бачив бо заплющив очі.
Бо зіронька його зачарувала,
Казала казки і співала сни,
А я, а я біля його літала,
Так, мої очі від того сумні.
І хоч із зіркою приятильки ми з давніх років,
Але закони є- вони важкі,
Мені до тебе є лише де-кілька кроків,
Сни, знову сни на очі налягли тяжкі.
Тим тягнуть вії щоб заплющить міцно,
Добре, на добраніч, поряд посиджу,
А потім на світанку зникну тихо,
Дома,в ранці біля вікна стою, гляджу.
Гляджу на те як спалахнуло сяйво,
З добрим ранком, посміхнися дню,
Сонечко вже світе так яскраво,
Хоч не зустрілись ми але тебе люблю.
Того я щирим серденьком в тала
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117091304961
Свидетельство о публикации №117091304961
Рецензии