Ревн сть двох апостол в обережно р ч душевна...

        Ревність двох апостолів
       (обережно: річ душевна...)


Хай в поля
пил сідає
день за днем.
Ревність взору Твойого сніда;є
                мене.
Шум беріз б’є навалом,
Як в долоні цвях;
Всі часи надавали
                по потилиця;х:
Так більш ревнісніше продавали
Вигуки й слова! —
Так біжу дню навалі
                за;суви збивать!! —


Може щось не прода;лось? —
    квіт живий мигне?
             кивне! —
Ревність дому, як сталось,
сніда;є мене!


Як це дав так пожертись,
Як то воздавать? —
І в уста всмерть пошерхлі
Доля долю цілувать...


За слова предковічні
помагає рать
«Є живий, — кричу, — Вічність!»
Решті — обмирать??


Так в віки в пил сідає
день за днем
Ревність взору Твойого
                сніда;є мене!!

Стане мертвість не далі ж?! —
Доля ціловать...
Дням жахним — як медалі
Засови збивать.


Боже, якось це постане...
В нас зажиє; суть!!
Як жита; в караванах, —
Тільки вже на суд...

Ревність Слова!!
з усього
може біль сплакне —
                кивне, мигне...
Ревність вічного Твойого
Зжерає мене.


«О, знайшли», «Диво, диво...»
І по шиї — том.
Серцем б’юсь —
                особливо
як перед хрестом...


І нема обійняти:
Зразу ж одинок.
Пильно вистраждає Мати,
Пильно вистраждано
                в Матір:
Ще оцей — синок.


«Ах, вспокойся:
Бог то не загубить;
Це ж ти рятовать?
Любов чує вшерхлі серця губи...
Засови збивать?..
Дай-но скину тую плутанину,
десь набрав...»

02.07.2005