Тво ю мил стю реторта

      Твоєю милістю — реторта


Іконописною відвагою горять —
Потайні —
вийшовши із ладану в бурштинність
пилком закрапані
і на два сві;ти пахнуть неповинні —
так липи біля стін монастиря...


Нині оживляться і зацвітуть духом
                слова!
Й словесники, й в свічках свічки,
                як Твоя милість.
Досліджують самі себе
                єднавчі сили — у серці —
І серце, ба, — не може
не співать...


І в них іду — глибоко скритий
                їх агент
колишнінький такий собі інтелігент —
І Тройця вибухне:
           і зразу ж буде й диригент...


І все на комусь окоши;ться,
             хто над то;ртом
Залінувавсь й столичний час
                вбивав.
Диви, скаже, а за вікном
                пахне реторта,
А я тут мізками мережі штампував.


І простягаю руки неповинні
Як липи тіло біля стін
                монастиря!
Й на Тебе дивлюсь —
                і до малесенького сина
Очі Твої
            шануюче горять...


(Так я нараз вмираю, Сину,
                біля вірша,
Що Вона все за мене сміливіша...)
І плачу вщерть, що то єдина Ти
Світи;ть достойна з Тройці повноти...

18.06.2005