Я знаю, в мене хвор примари

Я знаю, в мене хвориї примари,
Але що може бути кращим у житті,
Коли кохаю я тебе без тями,
Коли я мрію о тобі лишившись в самоті?

Що може бути кращим за бажання,
Тебе намалювати, дихати тобой,
Що може бути кращим? це кохання
І, якщо, покличеш мене за собой

То я піду, піду куди би ти ні кликав,
З тобою всі пройду важкі шляхи,
З тобою буду кожен час, хвилину,
На тебе будуть схожі наші дітлахи

Вдяглися мрії, ось обличча, очі,
Так тебе я малюю в кожнім дні,
А потім, потім починаються ці довгі ночі,
І я лишаюсь, як завжди, у самоті

Бо ти не кликав за собою, любий
Бо ти вважав що я не дійсно та,
Що буде поряд і ніколи не розлюбе,
Ти знаєш... в мене в друзях Самота.

І це вана мені шепоче тихо,
Ті мрії, ті примари, ті думки,
І ці казки, мабуть було це дійсно,
Я розмовляю з нею залюбки.

Барви взяла, намалюю краще,
Цю подругу, цю Тишу, Самоту.
Коли тебе нема- мені так гарно з ними, нащо,
Іти шукати щось у злого люду?!