Василь Симоненко. Разве, ты скажи, не фантастично
Разве, ты скажи, не фантастично,
что в ужасном хаосе дорог,
Под высоким небом безграничным,
встретил я Тебя и не сберег...
Ты и Я-как наше небо вечны,
пока звезды свет свой берегут,
будут Я идти к тебе навстречу,
и к другим Ты гордые пойдут...
Как это обыденно.Привычно
Сколько раз то видела Земля.
К сожаленью,мы с тобой не вечны.
Мы с тобою просто – ты и я.
Потому так для меня трагично
то, что чья-то ты,
а не моя...
*****************************
Ну скажи – хіба не фантастично,
що у цьому хаосі доріг,
під високим небом, небом вічним,
я Тебе зустрів – і не зберіг...
Ти і Я – це вічне, як і небо,
доки мерехтітимуть світи,
будуть Я приходити до Тебе,
і до інших йтимуть горді Ти...
Як це все буденно. Як це звично.
Скільки раз це бачила Земля...
Але ми з тобою – ми не вічні.
Ми з тобою просто – ти і я.
І тому для мене так трагічно
те, що ти чиясь,
а не моя...
Свидетельство о публикации №117091103051
Спасибо,Ира!
С теплом души.
Надежда.
Таис Макс 17.12.2017 13:55 Заявить о нарушении