Нечуваною втомою заснув,
З хвилин отих, коли б мені найкраще,
Не чути ці слова найважчі,
Лише б краси очей коханих не забув.
Розлуку я із сяйвом пережив,
Та лиш воно - мої думки і очі,
І в пам'яті моїй, навіть в ці ночі
Мені близьке не зможе стать чужим.
Повернених шляхів тікаю в тишу
За межами нещастя у тіні
З коханням в серці повертаюсь я.
Серед розлогих гір я бачу у весні,
Навіть коли я поглядом тебе полишу,
На згадку в серці - ти, любов моя.
Перевод на украинский - Ф. Петрарка, сонет 47
© Copyright: Надежда Гузенко, 2017
Свидетельство о публикации №117091110117
Свидетельство о публикации №117091110117
Рецензии