З янголами сид в на превисок м...

*   *   *

З янголами сидів на превисокім
горбочку.
Прийшло, розбило над головою
красного вина бочку...
Янголи — шурхнули...
ще ти утікаєш в грунт, чийсь
пото;чку...
Чистий атма;н? — що тут
робити монголам, казахам у холодочку?
Алма-Ата? — я її серцем люблю!
це куди не було:
у садочку...

Знову —
крилець янголят.
Сидимо на горбках.
І — крий Боже, атма;н.
Приволоклося, розбило прямо на голові
барабан...
Ну як в буддистів це звучно!! і — грубо...
Взяти безгучність з Бог-Словом у серці...
і — шарабан —
до ума чи козацького чуба...
Був з чималим умом, та — ба! місцевим...
земне — не Христове, у згубу.
Тим-то підріс.
Мабуть, підріс? — Бо Ангел великий
на згір’ях. —
А даль — перелесна!..

Так от: прилізло,
розбило воза,
не згадаю об що в мені —
пріч покотились колеса...
Тут інший би вийшов із себе, —
спокійніш кажу: єсть прелесно.

Сиділи б, натяк є, в пустині магометаньки —
не втрапили на розборку до мене:
не вті;кли б в підштаньках:
гуляй, кажуть, з львівськими ганьками,
                таньками,
нехай тебе граблять у темній годині —
аби совість чиста —
тільки зови Христа пророком,
як і нашого, просто: людиною...


Що ці розбились об мене —
не ховаю:
ні зсинінь, ні радості:
впадуть на мене, а в мені Бог Христос —
і відтекли в запаковочці-гадості...

А євреї — самодостатні. Балєст — бій у сні
із земним юбер аллєс.

...Все ж Марія тиха, наповнена — за тиждень
ці роди!
Це щороку — духовно,
затихають і люди й природа...
Усміхніться, з усміхнених падають
місцеві кови.
Без народження Бога Христа —
шиплять всі неповні...

Богородице! Співспасительнице!
на нехристовім гробкові
неповні й невипадкові.

01.01.2006