Ти впiзнаеш мене...

Ти впізнаєш мене по трепету
У пітьмі занавісок віконних,
І по крику за вікнами лебедя,
Та по зору старої ікони...

Ти впізнаєш мене по шороху
В тиші прілих торішніх трав,
По тривожних за хмарами сполохах,
Де над полем густий туман...

Як впізнаєш, тоді зрозумієш,
Що мене на землі вже нема...
Знов по осені  жито поспіє
Ти ж світанок зустрінеш одна...

Ти впізнаєш мене по сплеску
Та по рокоту сивого моря,
І на небі прощальному блиску,
Що сховався в заплаканих зорях...

Не тужи ти за мною... Не треба...
Допиши лиш за мене куплет,
Про нічну прохолоду під небом
Та про те, як любив всіх поет...

          *******

ТЫ УЗНАЕШЬ МЕНЯ...   /оригинал/
Валерий Гурков
http://www.stihi.ru/2017/09/06/6018

Ты узнаешь меня по трепету
В темноте занавесок оконных,
И по крику за окнами лебедя,
И по взгляду со старой иконы.
Ты узнаешь меня по шороху
В тишине прошлогодней травы,
По вечерним за тучами всполохам,
И по крикам в саду детворы…
Как узнаешь, ты сразу поймёшь,
Что меня больше нет на земле.
И склонится от тяжести рожь,
И в туманах зардеет рассвет...
Ты узнаешь меня по всплеску
И по рокоту древнего моря,
По прощальному в небе блеску,
Звёзд заплаканных в утренних зорях…
Не грусти обо мне, не надо,
Допиши за меня лишь куплет,
О вечерней над морем прохладе,
И о том, как любил всех поэт….


* Перевожу стихи, которые затронули мою душу...