Стань під оком Вишнім,
відізвися,
І по соснах скапне діла суть,
Прихили коліна, помолися,
Роси молитовно рознесуть…
Сей бо ліс, де вже молитву
твориш,
Возсилає первістя з трави:
Вслухайсь, що ти в Духові говориш
Серцем молитовним і новим!
Справа – жне задуманеє місто
Злий міраж без серця на землі.
Сину! дай серцям переповісти
Драму ще й трагедію во злі.
Отче! з висоти вічно нової
Серцем сина дихання прийми:
промисел ізнов ковчега Ноя –
Віру і гукання між людьми!
Прийнятих на смерть,
в сліпе каліцтво,
Тисяч сімдесят –
в цей ліс і вись:
Нині тут з них витягнули ліки:
Із безруких, із безногих: подивись!!
Є з землі під небом
в світлу пам’ять
Камінь –
от, живі привезли в ліс.
...Їх одплаче ще й одмолить
між віками
Ясний ліс, він з них стрімкіше зріс.
22.10.2004
Стань п д оком Вишн м, в д звися...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117090708201
Свидетельство о публикации №117090708201
Рецензии