Тихо шепчуть вітри загляда в далечінь.
Мочать ноги,холоднії роси.
І тріпочуть уста:-відпочинь,відпочинь.
Пожалій свої ніженьки босі.
Тихо сонце спліта...кружевами сердець.
Тихий шепіт не рідного краю.
Промайнули літа...мов майнув горобець.
Тож без тебе і я догораю.
Тихо іноді так. Наче плине ріка...
В тихім омуті благословення.
Наче потяг руки,в зореглядні віка...
Без існуюче...долі наймення.
(Понкратова.О.В.)
Зорегляднi
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117090707388
Свидетельство о публикации №117090707388
Рецензии