І світ йде мимо...
І я у нього довжник.
І що тут скажеш?
Я – художник...
Я – знаряддя, без консервантів,
в обхід сказу.
П’яти на грунти – і ткать, і ткати...
Бо шляху – що більше казати?
Ви слухайте...
Я вам ще скажу.
Із сонцем ми наздоженем – й нагрієм!
І – підніму!
І руки розтисну...
Бо просто Бог те вміє.
«Цей – безподібний!»
Та то ж Христос дає...
Чого ви з раціями вслід
Мені і Папі ходите?
Він що, не з Богом є?
Першопрохідникам – проходами??
Бетонная душа – то на бетонній
вже дорозі.
В ліс відійдем – як станем –
відкрию стежці тайну...
Тайною змастите в гортані? –
Любов!..
Любов стежкам дістанеться...
Пірву ансамбля.
Сам «ля»!
26.12.2008
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117090706024
Свидетельство о публикации №117090706024
Рецензии