Хоч би швидше прийшла зима –
І думки замела пороша!
Я сиджу в самоті сама –
І для себе лиш трішки хороша.
І для себе я – ледь жива,
І смакую світів мовчання,
І усе повторяю слова –
Мов молитву, мов заклинання.
Ні від кого ні звуку нема –
Мов рідні не бувало зроду.
Так от можна зійти з ума –
І, напевно, таки і сходять!
Збожеволіти, зсунутись із…
Як же тяжко, слова суконні.
Наче в гору недобрий віз –
Що від нього подохли коні.
Ой ти доля моя, судьба!
Десь під вікнами з торбою ходить.
Тільки так ненависне «Бах-х-х!!!»
З ціпеніння мого виводить.
Що мені насудили ТАМ—
Що гріхів начепили валом?
Що навкруг така пустота –
Мов на себе з усіх обібрала.
Мов на себе з усiх
© Copyright: Надежда Еременко, 2017
Свидетельство о публикации №117090705798
Свидетельство о публикации №117090705798
Рецензии