Може, хтось, такий, як я

Не хватило для мене ні робіт, ні людей:
У життя і у смерті – канікули.
Я сьогодні валятимусь цілий день –
Бо приткнути себе просто нікуди.
Рік четвертий нудьговий оцей моціон,
Хоч у Мойр свою нитку смикаю.
І закиньте на острів, на Альбіон –
Із джентльменом як-небудь заспікаю.
Скрізь усі мої шанси подібні нулю.
І такою собі пустобрехою
Із мосьє у Парижі про любов запарлю
І в Берліні із гером зашпрехаю.
І навіщо стараться і мови учить,
І втішаться морганами-видами –
Як у долі від щастя трохи інші ключі –
Ті, що доля мені не видала!
Не віддам на поталу опухле лице,
Що люстерко аж боки рватиме!
Краще вже наскладаю – хоч віршик оцей:
Може -- хтось, як і я  -- читатиме.


Рецензии