Бабине

Шурує листя, мов спецназ, і розчепірившись, мов краби.
Ах, скільки є недобрих назв у сивої старої баби!
Вчепились в коси, обнялись сумні мішені для шрапнелі.
Зриває осінь жовтий лист,  мов стриптизерка на панелі
Скидає все своє добро -- перед клієнтом стати бюстом.
В досаді зламане перо: у ньому і в кофтині – пусто.
Пробило бевком бабин час – в такій банальній опереті!
Скелети з мукою в очах -- постлистопадового гетто.
Вітри засвищуть і штурнуть, зіб’ють нещасних в злу отару.
Усіх дрижачих поженуть в жахіття бабиного яру.
Засяє мертвим глибина -- в озерах, ртутних, наче блюдця.
Злетять сувої полотна -- і павутинням розірвуться.
О, бабин-бабин листопад, не гріє серця покривало!
І на колінах згадок ряд – як баба дівкою бувала.
Лимонна сонця жовтизна, так недовірливо скривившись.
І косий погляд із вікна – немов оці погані вірші.
Болючі згадки і сумні, і  сни – хоч вішайся, хоч смійся.
І до розстрілу – кілька днів. А може – навіть цілий місяць.


Ілюстрація із Інтернету, спасибі автору.